Заслужений художник із Макарівщини Анатолій Марчук: Українці незламні! Кожен на своєму фронті!
"Моя Київщина" поспілкувалася із заслуженим художником України, художником-графіком, живописцем, членом Національної Спілки Художників України Анатолієм Марчуком
Анатолій Марчук – академік Української академії геральдики, засновник Макарівської картинної галереї, володар таких премій та нагород:
1985 – диплом II Міжнародного конкурсу плаката (Москва , СРСР)
1995- диплом виставки UKRAINA-95 ( Мюнхен, Німеччина)
1996 – диплом Міжнародної програми "Мистецький Олімп"
1998- Міжнародна премія "Дружба"
1999- лауреат Міжнародної премії імені Семена Гулака-Артемовського
2000- лауреат Міжнародної виставки "Львівський осінній салон Високий замок"
2002- II премія Міжнародної виставки "Львівський осінній салон Високий замок"
2002- диплом Всеукраїнської виставки-конкурсу імені Георгія Якутовича.
2005- медаль Святого Миколая Чудотворця;
-орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня.
2006 — орден "Знак пошани";
-диплом Міжнародної виставки "Львівський осінній салон Високий замок".
2009- почесна грамота Президії Українського фонду культури;
-подяка бурмістра Варшави.
2010- Київська обласна премія в галузі образотворчого мистецтва імені Івана Сошенка;
-медаль "Будівничий України";
-Ювілейна медаль Українського фонду культури.
2013- Міжнародна премія імені Володимира Винниченка
2014- диплом першого ступеня VII Всеукраїнської виставки-конкурсу імені Георгія Якутовича ( у номінації "Акварель")
2016- почесна грамота Міністерства культури України;
-почесний диплом VIII Всеукраїнської виставки-конкурсу імені Георгія Якутовича;
- орден Святого Архистратига Михаїла;
- срібна медаль Національної академії мистецтв України.
Об этом сообщает VTimes
- Пане Анатолію, розкажіть, будь ласка, про бойові дії поблизу Макарова та долю Макарівської картинної галереї.
- Макарів, на щастя, не був в повноцінній окупації, але на околицях стояли орки і гатили по місту. Йшли тяжкі бої, місто розбомблене на 50 відсотків на відміну від Бородянки, де всі 90 відсотків. Також у галерею потрапили два снаряди. Вікна та двері повилітали, дах над галереєю згорів. Усі евакуювалися, звісно, що про картини забули, адже найбільша цінність – це життя людини. Мені сказали, що не до картин було. І так картини два місяці були на морозі та під дощами, не потрібні ні своїм, ні чужим. Спочатку я пробував кілька разів пробитися, щоб рятувати картини, але на блокпосту мене не пускали.
Потім, після повернення з евакуації я п’ять разів приїзджав до Макарова з метою врятувати картини, але керівництво Будинку культури мене не пускали, напевно тому, щоб я не бачив в якому жалюгідному стані картини. Довелося збирати громаду, щоб вплинути на байдужу до мистецтва керівничку БК. Із переляку вже потім вони перенесли картини у більш-менш сухе приміщення і лише тоді мене пустили. Частина картин від вологи взялася грибком, рами та шкло було побите, бо поскладали їх, як дрова. Згодом за підтримки небайдужих членів громади мені вдалося картини перевезти у тепле і сухе приміщення, але якісь потрібно реставрувати, а з двадцять просто викинути. Ось така сумна доля Макарівської картинної галереї.
-Культурний процес під час війни. Як склався він для Вас особисто?
- Незважаючи на війну та дуже складні економічні, енергетичні та інші проблеми, що склалися внаслідок підступного нападу московитів на Україну, цей рік був для мене, як ніколи, дуже насиченим мистецькими заходами.
Цього року взяв участь у 14-ти Всеукраїнських, регіональних та Міжнародних виставках та аукціонах, зокрема у Німеччинні, Америці, Словаччині та Києві. Кошти, які були виручені за мої картини на аукціонах, я пожертвував на потреби ЗСУ та дітям інвалідам, які постраждали від війни. Йдеться про 3000 $ та 1500 €.
З успіхом провів свою персональну виставку у Фасівському Державному краєзновчому музеї. Організував три мистецькі пленери "Козичанка – перлина Полісся", "Макарів та околиці" та "Фастів живописний", на яких відбулися майстер-класи і звітні попленерні виставки. На фастівському пленері художниками було створено тридцять живописних полотен, з яких десять було подаровано фастівський громаді для створення майбутньої Фастівської картинної галереї. Також було проведено літературно — мистецьке свято "Літні зустрічі в садибі Анатолія "Марчука", концерт ансамблю духовної музики "Свят – коло" та інші заходи, що наближають нашу Перемогу.
До Дня свого народження, яке відзначав 1 січня, подарував Фастівській громаді тридцять картин відомих українських художників з власної колекції для новоствореної Фастівської картинної галереї. Твори можна оглянути у Фастівському Палаці культури на третьому поверсі де й розміщена картинна галерея. 2 січня 2023 року під час урочистого відкриття галереї було підписано договір дарування, де дарувальник Анатолій Марчук, обдаровуваний – Фастівська міька територіальна громада, в особі міського голови Михайла Нетяжука.
Тепер у галереї представлені твори, як визнаних і заслужених українських художників, а саме: Ігора Мельничука, Сергія Позняка, Олесандра Ольхова, Івана Красного та Тетяни Красної, Василя Федорука, Людмили Мітченко, Філіппа Чорноброва, Олександра Рожкова, Олександра Назаренка, Олександра Морозова, Василя Копайгоренка, Анатолія Буртового, Леоніда Маадира та Анатолія Марчука, так і мистців молодшого покоління Марії Полякової, Сергія та Данила Полякових, Анни Миронової, Світлани Грамм, Святослава Базюка, Марини Ольхової та Інни Пантелемонової.
Запрошуємо всіх поціновувачів образотворчого мистецтва та небайдужих до прекрасного ознайомитися із виставкою.
З’ясувалося і підтвердилося, що Фастівська картинна галерея творів відомих українських художників, яка відкрилася у славному місті Фастові 2 січня 2023 року стала єдиною в Україні, що відкрилася під час кровопролитної війни і спочатку повномасштабного вторгнення московитських ординців в Україну. На сьогодні це є визначною подією не лишень для Фастівської громади, а й для чисельної мистецької спільноти Національної Спілки художників України і вцілому для нашої держави.
- Чи важливим, на Вашу думку, є мистецький фронт у боротьбі з окупантами?
- Надзвичайно важливим є те, що під час жахливої і підступної війни українського народу за свободу і незалежність ми разом боремося за Україну на культурному фронті. Адже тоді, коли ворог нещадно знищує наші музеї та галереї, ми маємо їх відроджувати та створювати нові. Разом збережемо нашу культуру – збережемо Україну, переможемо, відбудуємо, відродимо!
-Пане Анатолію, як нині ведеться відбудова Макарова та його околиць? Вам, як місцевому жителю, є що сказати про це?
- Можу сказати, що дах над галереєю вже зробили та вставили нові склопакети. Влада обіцяє відновити галерею у тому ж приміщенні. Дай Боже. З того, що бачу, Макарів та околиці потрохи відновлюються.
-Час такий, що планувати щось важко, але, все-таки, які найближчі плани?
- У 2023 році планую продовжити роботу над серіями "Шляхами Тараса" та "Святині Києва в офортах та малюнках Анатолія Марчука". Також готуюся до великої виставки в Національному музеї Тараса Шевченка, де представлю свою Шевченкіану та інші картини, створені в останні роки. Звісно ж, готуюся до цьогорічного пленеру "Фастів живописний", який маємо присвятити Дню міста, та буду розбудовувати Фастівську картинну галерею, яка була заснована на початку цього року.
Источник: Охота на акул